У минулих частинах циклу Assassin’s Creed — історично [не]достовірна ми з вами пройшли довгий шлях від середньовічних Хрестових походів до Великої Французької революції. Це була весела пригода і наостанок залишилося дещо особливе. У цьому випуску проаналізуємо історичну основу 6 гри серії Assassin`s Creed, яка вийде восени.

Головний герой

Наш новий герой Джейкоб Фрай — явний франт. Циліндр, свитка, ціпок, у якому він ховає смертоносне лезо, позаяк у Вікторіанській Англії закон забороняв відкрито носити холодну зброю. Словом, усе видає в ньому світського ґречного пана, але водночас наш герой пліч-о-пліч з простим робочим людом бореться проти класової несправедливості у вигляді лихих тамплієрів.

Джейкобу Фраю пощастило народитися у дивовижну епоху. У другій половині 19 століття у Британії винаходять паровий двигун, починається Промислова революція, світ навколо починає стрімко змінюватися. Нові фантастичні машини витісняють людську працю, у Лондоні прокладають метро, між британськими містами починають курсувати паротяги з неймовірною швидкістю — 16 кілометрів на годину.

На відміну від Еціо Аудіторе, який охоче користувався благами прогресу від свого друга Леонардо да Вінчі, Джейкоб Фрай, схоже, з підозрою ставиться до плодів Промислової революції, а в одному з трейлерів навіть нищить якусь фабрику на чолі банди люмпенів.

Поява нових машин, здатних замінити живих людей на виробництві, насправді викликала протести деяких робітників.  На початку 19 століття у Британії луддити активно виступали проти технічного прогресу, трощили нові станки і захоплювали мануфактури. Не зупиняв їх навіть страх смертної кари. Їхнім лідером був напівміфічний Генерал Лудд , який начебто нищив панчішні машини, щоби захистити працю бідних швачок. Можливо, саме він став одним з прообразів нового головного героя.

Місце дії

Діятиметься, очевидно у бідних кримінальних районах Східного Лондона. У такому разі можемо лише поспівчувати новому герою і порадіти, що йому взагалі пощастило дожити до дорослого віку, адже швидше за всіляких тамплієрів його убили б інфекції, голод і холод. Аби перейнятися атмосферою животіння у  нетрях, ось вам уривок з книги Джека Лондона «Люди Безодні», у якій автор описав свої враження від кількох тижнів, проведених під личиною звичайного бідняка на вулицях Лондона:

„Санітарний стан будинків, у які я заходив, жахає: несправна каналізація, погане очищення вигрібних ям, труби течуть, кепська вентиляція, сирість і бруд всюди. Від цього моя дружина й діти швидко заробили б дифтерит, кашлюк, тиф, рожу, гангрену, запалення легень, чахотку і хтозна які ще хвороби. Смертність тут, певно, надзвичайно висока. Але добряче вдумайтеся, який це мудрий лад. Для жебрака з великою сім’єю на шиї найрозумніше — позбутися її, і умови життя у Східному Лондоні йому в цьому допоможуть. Не виключено, звісно, що і сам він загине.“

Героїня

Наш новий герой у своїй боротьбі не сам. Долати зло йому допоможе сестра-близнюк Айві. Сподіваймося, за неї теж вдасться пограти. Однак, реалістичний ігролад за персонажа — жінку з Вікторіанської епохи був би неймовірно нудним і зводився б до виконання квестів „Проведіть світський прийом“ або „Чимдуж тисни Е, щоби не померти під час пологів“.

Становище жінки у Вікторіанській Англії було, м’яко кажучи, невигідним. Церква вважала їх за своєю суттю гріховними. Суспільство вимагало бути скромною і слухняною. Сім’я все вирішувала за них. Чоловік забирав посаг і всю власність, а через кепську медицину та відсутність контрацепції пологи були частими, а подекуди — трагічними.

Одягнути чоловічий одяг у Лондоні тієї епохи означало б потрапити до газет, тюрми і психіатричної лікарні в довільному порядку. Жінки дозволили собі вдягнути штани тільки на початку наступного століття. У 19 столітті модними були корсети, які руйнували внутрішні органи і заважали нормально дихати, а також не менш небезпечні криноліни. Двоє сестер Діккенса загинули, бо одного разу на балу підійшли занадто близько до каміну. Пишні спідниці миттю спалахнули й дівчата померли від отриманих опіків. У ті часи подібні історії часто з’являлися у пресі, але ніхто й не думав відмовлятися від смертельних шат.

Наша героїня, схоже, непогано порається з тогочасною модою, якимось дивом примудрившись навчитися стрибати по дахах у корсеті. Та одна справа — заможні жінки середнього класу в незручних шатах, на які йшли десятки метрів тканини. Принаймні, вони страждали від нудьги і корсетів, а не від голоду й важкої праці. Вікторіанським жінкам з нижчих прошарків ніколи було сумувати. На них чекали безрадісні перспективи кар’єри на фабриці, кухні чи, навіть, у шахті.

У 1865 році Джон Стюарт Міль, член палати спільнот парламенту Великобританії уперше публічно запропонував надати британкам право голосу, але його ініціатива кілька разів провалилася у консервативному парламенті. Лише вкінці 19 — на початку 20 століть боротьба за право голосу для жіноцтва поновилася. І з 1928 року завдяки суфражисткам жінки Великобританії нарешті отримали можливість обирати.

Дитяча праця

В одному з роликів до майбутньої гри ми бачимо, як новий ассасин вривається на тамплієрську фабрику, щоби роздати підсрачників злісним експлуататорам дитячої праці. Насправді ж, у ті часи це була цілком звична справа. Підприємства стрімко розвивалася і охоче наймали дітей, адже їм можна було платити набагато менше, ніж їхнім батькам. Бувало, що син чи донька годували всю сім’ю. Особливо часто дитячу працю використовували на шахтах, адже лише вони влізали в деякі вибоїни. Такої важкої долі зазнав колись і письменник Чарльз Діккенс (на бідолаху звалилися усі “радощі” вікторіанського життя), пізніше описавши свій гіркий досвід у багатьох романах.

Джек Різник

Ми не знаємо, чи буде цей персонаж у грі у будь-якому вигляді, та одне відомо точно — якщо Ubisoft не введуть у Sindicate найвідомішого серійного вбивцю всіх часів і народів, ми з вами їм цього не пробачимо. Зрештою, він міг би бути асасином. Чому ні? Цілком логічний підсюжет. Адже, Різника так і не спіймали, й до сьогодні історії про нього оповиті загадками та здогадами, а щоби бути легендою і водночас абсолютною таємницею, треба бути справжнім майстром стелсу. Це вам не на лавці від тамплієрів ховатися! До того ж, Джек Різник убивав своїх жертв беззвучно, блискавично перерізаючи їм горлянки (за іншою версією тихо душив), а вміння тихенько позбуватися своїх ворогів завжди було візитівкою братства асасинів з гри.

Королева і Принц

У минулій частині франчайзу Unity метром братства виступав відомий політичний діяч часів Великої Французької революції Оноре Мірабо, тож є причини думати, що традиція наймати главою братства відомих людей минулого збережеться і в наступній грі. Але хто міг би очолювати асасинів у 1868 році?

Наприклад, сама королева Вікторія. Так, спортивними і бойовими навичками вона не славилася, зате, схоже, була непоганим тактиком і стратегом, якщо при ній над Британською Імперією ніколи не заходило сонце.

А що ж до чоловіка Вікторії? Вони цілком могли б разом керувати асасинами. Якби принц Альберт у 1847 році не був обраний ґросмейстром усіх франкмасонських лож Британії, котрі, як відомо, вважали себе нащадками тамплієрів. Непримиренне подружжя асассина і тамплієра. Погодьтеся, нетиповий був би поворот. Шкода лише, що чоловік королеви помер за кілька років до подій гри, а тому при всьому бажанні не зміг би протистояти нашим героям і власній вінценосній дружині. Утім, сценаристи могли б обіграти обставини його смерті, як у випадку з персонажем Катаріни Сфорци в Assassin`s Creed II.

Вороги

Саме у другій половині 19 століття стали популярними різноманітні теорії змови, на яких, власне, здебільшого і побудований образ тамплієрів у грі. Деяким людям з розвиненою уявою почали ввижатися всесвітні змови, а після широкої публікації сфальшованих «Протоколів єврейських мудреців», у яких ніби-то описані плани захоплення світу юдеями, люди знову згадали, що можна традиційно звалити все на євреїв і всесвітня масонська змова стала жидомасонською. Поява таких конспірологічних теорій пов’язана з тим, що багато впливових особистостей того часу були членами якоїсь із багатьох масонських лож, адже ще півстоліття до того стати їхнім членом було дуже модно і ця традиція начебто збереглася і в наступному поколінні. Бути в ложі означало „я у мами не такий, як усі“, “я — аристократ, а ви всі селюки непосвячені“. Ніякого фактичного підтвердження теорія світової змови не має, але й сьогодні дехто у неї вірить.

До слова, саме у Лондоні в 1717 році була заснована перша Велика Ложа в світі, яка працює і нині. Більше того, у її будівлі зараз діє музей масонства, книгозбірня, а крім того, там проходять зйомки фільмів, зокрема місцевий інтер’єр використовували «Пуаро Агати Крісті» та «Автостопом по Галактиці». Традиційно ложу очолює один з членів королівської сім’ї.

Щоб там не думав Джейкоб Фрай про нові витвори прогресу, Промислова революція, наче паротяг неслася уперед, набираючи швидкість і змітаючи зі шляху старі звички. Технічний поступ змінив світ, багаті звикали до найновіших благ цивілізації, бідняки гнули спину над щойно винайденими станками, а людство мріяло про фантастичне майбутнє. Однак, замість летючих машин з книжок Жюля Верна наступне століття принесло дві великі війни, революції та падіння старого ладу.

Найімовірніше, Ubisoft не зупиниться на Assassin`s Creed: Sindicate. Асасини ще не раз врятують світ у різних історичних декораціях, бажано з покращеною стелс-системою та суттєвими змінами ігроладу. Саме тому ця стаття не остання в циклі, вона просто крайня. До зустрічі в Assassin’s Creed — історично [не]достовірний.

ІНШІ ЧАСТИНИ
1 | 2 | 3 | 4 | 5